Чи є геноцидом переслідування Сі Цзіньпінем уйгурських мусульман?

13.08.2020

З середини 70-х років Ден Сяопін та його наступники домагалися консенсусу в своїй країні, розвивали торгівлю та зближення із Заходом після огидної маоїстської «культурної революції». Був золотий час, коли навіть ця однопартійна держава могла вести діалог, але вона була трагічно розгромлена, коли 4 червня 1989 року танки покотилися по площі Тяньаньмень.

Тоді це була тиранія, прагнуча торгівлі, капіталізму та пом’якшена певним ступенем обережності, включаючи обмеження термінів для комуністичних партійних босів. Сьогодні все діаметрально протилежне, Сі Цзіньпін – це всесильний імператор у традиціях Мао.

Зараз світ стикається не з прагматичною однопартійною державою, а з доктринальною диктатурою людини. І диктатор, вже у другому десятилітті своєї влади, вирішив викреслити будь-яке інакомислення навіть ціною втрати західної торгівлі та співпраці.

Закон Сі Цзіньпіня про державну безпеку для Гонконгу, опублікований в останній тиждень червня 2020 року, є фундаментальним та навмисним порушенням китайсько-британської декларації 1984 року, яка гарантувала політичні свободи торгового міста щонайменше 50 років.

Тепер Британія, як гарант декларації, не може уникнути відповідальності взяти на себе ініціативу у наданні порятунку та притулку, якщо відбудуться репресії проти демократичних активістів Гонконгу.

Гонконг міг би стати новим Західним Берліном, визначеним боротьбою у новій «холодній війні», в якій не залишається іншого вибору, як протистояти, щоб не втратити демократичні цінності, процвітання та владу.

Як і Західний Берлін, Гонконг може бути врятованим і захищеним через своє становище, до якого будуть спрямовані погляди світової спільноти. Але лише в тому випадку, якщо Захід діятиме з силою Ернеста Бевіна та Джорджа Маршалла перед загрозою спроби Сталіна вирвати Західний Берлін у 1948/9 роках.

Що стосується етнічних меншин у Сіньцзяні, західному регіоні Китаю, те, що почалося як репресії, щомісяця перетворюється на нову «культурну революцію». Ствердження, що, можливо, мільйон, а то й три мільйони уйгурів, казахів та інших етнічних груп були запроторені до таборів «перевиховання», здійснюють правозахисні організації, такі як Human Rights Watch. Супутникові знімки показують масштаби таборів, а британські дипломати, які відвідали Сіньцзян, підтверджують це.

Комітет ООН з питань ліквідації расової дискримінації описує регіон як «масовий табір інтернованих, оповитий таємницею, зона «без прав», тоді як до членів уйгурської меншини Сіньцзян, а також до інших, що були визнані мусульманськими, ставляться як до ворогів держави, що базується лише на їхній етно-релігійній ідентичності».

Уйгури були заарештовані та відправлені до таборів за те, що вони просто мали WhatsApp на своїх мобільних телефонах, за те, що родичі проживають за кордоном та за доступ до релігійних матеріалів в Інтернеті. Часто взагалі не наводиться жодна причина. Вони не мають доступу до адвокатів чи механізму оскарження, і часто сім’ї не кажуть, де утримуються затримані або коли вони можуть бути звільнені.

Але зараз це все вийшло з-під контролю. Дослідження авторитетного німецького антрополога Адріана Зенца свідчить про те, що «різке зниження рівня народжуваності серед спільнот етнічних меншин у Сіньцзяні може свідчити про просування цілеспрямованої стратегії запобігання народженню, яка поряд із знищенням кладовищ свідчить про масові ув’язнення, індоктринацію, позасудове затримання, стеження, примусові роботи та інші злочини «можуть вказувати на злочин геноциду».

«Приховай своє світло і сподівайся на свій час», – був девізом Ден Сяопіна. Саме так він пережив Мао. Настав час, щоб Захід висвітлив нового Мао і перестав робити вигляд, що все може продовжуватись, як і раніше.

Володимир Шамрай